Освіта

        Бібліотеки в межах території Османської імперії з'явилися декілька тисячоліть тому. Спочатку у вжиток увійшли книжки з релігійними текстами, але їх зміст дуже часто передавався в усному вигляді. Для того, щоб прочитати або переказати книжку, існувала спеціально навчена (мудра) людина - хафіз. До появи книгодрукування були поширені рукописні списки, які високо цінувалися.

       Школи, що мали назву - медресе, існували тільки при мечетях. Медресе відкривали з метою підготовки служителів культу - імамів та вчителів початкових шкіл - мектебів. У медресе вивчали Коран, арабську мову, історію та правила ісламу. У період Середньовіччя медресе перетворилися на справжні осередки культури, в них викладали найкращі вчені та митці.

Вчитель та учні в османській школі

        Перше османське медресе було засноване в 1331 році. Пізніше, султан Мехмед Завойвник перетворив вісім церков на медресе, а побудувавши мечеть Фатіх, заснував біля неї ще вісім медресе. На території сучасної України, зокрема в Криму, перше медресе відкрили в 1314 році.

Зинджиріє медресе (медресе султана Іси), збудоване в ХIV ст.

     Зі стін медресе виходили улеми ( у перекладі з арабської слово "ілм" - означає "знання") - знавці богослов'я, етичних норм ісламу, діячі освіти та судочинства. Вони відігравали роль тлумачів та виконавців норм ісламського права. 

Османський улем 

      В освіті Османської імперії особливе місце посідала каліграфія - мистецтво зображення слова. Каліграфія - невід'ємна частина арабської культури, її довели до певного ступеня завершеності та ідеалізували. Ступінь володіння каліграфією навіть став показником освіченості та духовної довершеності людини. Для документів, які видавали державні органи Османської імперії, було розроблено спеціальний шрифт - дивані (від слова "диван" - державна рада). Це дуже витончений, - декоративний шрифт із великими діагональними завитками, водночас досить легкий для читання. Зараз його використовують в офіційних документах і прикрашають  ним архітектурні споруди.

Документ, написаний у стилі "дивані" з 

використанням чорних, синіх та 

золотих чорнил (ХVІ ст.)

             Існує цікавий факт про те, що спеціально для султана Сулеймана, який славився вишуканим смаком, було винайдено "золоті" чорнила. Тобто писали текст звичайними, китайськими чорнилами, а потім посипали написані рядки золотим піском, який широко використовували ще модниці  Давнього Єгипту. У результаті букви ставали золотого кольору.