Музика

        Турецька музика має багатовікові традиції. Її коріння сягає в раннє Середньовіччя, коли турки-сельджуки розселилися на території Малої Азії. На нових територіях турки зіткнулися з традиціями інших народів - вірмен, греків, персів, арабів тощо. Музична культура цих народів справила значний вплив на формування турецької музики, основу якої становила фольклорна традиція. 

        За часів Османської імперії сформувався новий музичний жанр - оркестрова військова музика (марші), яка супроводжувала багато походів. Турецькі марші у ХVІІІ ст. були досить популярними в Європі, що справило вплив на творчість таких композиторів, як Гайдн, Моцарт та Бетховен. 

         Характерною рисою класичної османської музики була пентатоніка - звуковаий лад, що має 5 звуків різної висоти в межах октави. Така особливість у музиці характерна для більшості країн Далекого Сходу, Африки, Індії. Також важливим компонентом османського класичного стилю став макам - особлива мелодійна та ритмічна будова композиції, яка стала основою в ансамблевій музиці. 

Жінки - музики в османському палаці

        У ХІІІ ст. найбільшого розвитку досягли релігійні музичні жанри. Одним з найвідоміших й досі залишається танок кружляючих дервішів з ордену Мевлеві. Це був ритуальний танок, який, як вважалося, дозволяв служителям культу досягти гармонії та просвітлення. 

         Традиційними музичними інструментами османів були : танбур - лютня з довгим грифом, най - флейта з продольним отвором на кінці, кіманча - зогнута скрипка, уд - щипкова лютня з коротким грифом, кудюм - ударний інструмент та арфа.

                 

Кеманча

Саз